ч/б

фосфорний курорт:)

Доброго дня, шановні френди!
Я зараз тимчасово проживаю у Львівській області й ще не до кінця зрозумів, що тут відбувається. кілька днів тому, вночі, за мною прийшли люди в протигазах й сказали, що треба їхати. Вони швидко вдягли мене й навіть не дали зателефонувати Віктору Федоровичу. коли мене посадили в машину, я подумав що це буде якийсь сюрприз й навіть зрадів. 
Їхали ми довго через якісь поля, а на світанку я прокинувся й побачив якісь вагони з жовтою рідиною навколо. Я ще не встиг вийти з машини, як до мене бігли люди, здається, селяни. вони дуже зраділи моєму приїздові й сказали, що треба було взяти з собою більшу половину нашого Парламенту й Верховної Ради - повітрям подихати. Я зрадів, що нарешті мене так радісно зустрічають мешканці західної України й виголосив невеличку промову про об'єднання України від сходу до заходу, від Донецька до Львова.
Мене поселили у великому військовому наметі з біо-душем й біо-туалетом. Тут я приймаю людей й офіційних осіб, що приїжжають в гості. Вчора приїздив Віктор Андрійович, але я його спочатку не впізнав - тут же всі ходять в масках, як на карнавалі. А він маску не одягав - кажуть, йому фосфор не страшний.
На сніданок, обід й вечерю мені подають вино - воно допомогає фосфору краще усвоїтися в організмі. Словом, під вечір всі напиваються й в моєму наметі відбуваюься вечірки.
Загалом, ви за мене не хвилюйтеся. Все буде добре зі мною! Я вже навіть до протигазу звик:) А вранці до мене в намет протягнули інтернет, так що я тепер буду в курсі всіх свіжих "фосфорних" новин й зможу рятувати Україну в кілька разів ефективніше!
я думаю

(no subject)

           А ну-ка, вгадайте, яка в мене радість??? ніколи не вгадаєте! в моєму кабінеті тепер є комп’ютер!!! і Інтернет! а діло було ось як: пішов я позавчора в Нацбанк. Заходжу в ліфт, а там – на підлозі – лежить тисяча доларів США!!! До того ж. однією купюрою! Ну, я її підняв й одразу ж поїхав у магазин електротоварів. Кажу продавцю: «Дайте мені комп’ютер, самий найкращий!», - й протягую йому 1000 доларів США. Ну, продавець як побачив гроші – зрадів, довго на них дивився, потім про щось розмовляв з іншим продавцем, потім директору дзвонив… Словом, сервіс мені не сподобався. Але комп’ютер мені все-таки продали. Сьогодні я підключив Інтернет і от тепер зможу спілкуватися з вами частіше в ЖЖ.
            А позавчора ми були в Цушка на дачі. Там. чесно кажучи, було трохи нудно й я вирішив порадувати всіх полуницею. Взяв лопату, відро, й пішов на город – накопати ягід. Копав, копав, копав, й коли яма була вже близько метру в глибину, я запідозрив що копаю не там де треба. Але раптом лопати стукнула по чомусь твердому. Я почав копати глибше й побачив ящик! Коли я дістав його з землі, то був просто шокований! В ящику лежали старовинні золоті ікони, кілька прикрас з вензелями й фотокартка Олександра Олександровича Мороза, інкрустована діамантами! Я одразу зрозумів, що знайшов справжній скарб! Я взяв ящик і вирішив показати його друзям. Всі дуже зраділи, Юлія Володимирівна почала приміряти прикраси, Петро Олексійович пробував золото на зуб, Микола Янович взяв ікону й почав молитися, а Віктор Федорович відколупнув собі пару діамантів на пам’ять. Коли ж з літньої кухні вийшов хазяїн дачі, йому несподівано стало погано. Навіть штучне дихання, яке намагалася зробити Ганна, не допомогло!
            Тепер я почуваюся винним…. Скажіть, чи є в цьому моя провина?
я думаю

(no subject)

Сьогодні Раїса підійшла до мене й тихенько сказала на вухо: "Нестор, нас скоро буде троє!"
І я от тепер думаю: кого вона мала на увазі - Віктора Федоровича чи Ганнусю? Останнім часом ми багато часу проводили разом, й я вважаю, що хтось третій буде зайвим... Хоча, можливо, мені й сподобається.  
ч/б

(no subject)

Сьогодні був надзвичайно насичений день. Я багато думав, тому дуже втомився. Тарас каже, що от він ніколи не втомлюється, а навпаки - завжди має багато енергії й витрачає її на боротьбу за стабільність.
Кожного ранку ми з колегами по партії снідаємо разом й обговорюємо плани на день. Сьогодні, коли я стояв у черзі за салатом й картоплею-пюре, до мене підійшов Микола Янович й вигукнув: "Прєвєд, мєдвєд!!!", й підняв руки високо вгору. Я спочатку дуже розсердився й швидко почав розстібати гудзики на сорочці - думав, буде бійка. Але Микола Янович поспішив пояснити, що так вітаються всі люди, підключені до інтернету. Мені дуже сподобалося таке вітання; думаю, тепер у мене з Миколою буде ще більше спільного, адже ми обидва - жж-юзери!
Після сніданку, десь годині о 12.-й, я пішов у свій кабінет й першим ділом зателефонував Віктору Федоровичу. Він довго не брав трубку, потім відповів. Я сказав "Прєвєд, Мєдвєд!!!", підняв руки догори, й почув, як Віктор Федорович розстібає гудзики на піжамі. Тоді я теж все йому швидко пояснив, але Віктор попросив  більше не називати його так, принаймні при людях. "В мене немає інтернету", - зауважив він. Ми говорили зовсім мало. Останнім часом я відчуваю, що наша дружба охолола, й ніщо не може мені замінити відчуття порожнечі в душі від цього.... 
Після розмови в мене сильно погіршився настрій. Я пригадав свою роботу в Кримському Парламенті, пригадав як ходив купатися в морі після роботи. пригадав як на літо до мене приїзджала юлія Володимирівна й жила в моїй хаті абсолютно безкоштовно, бувало, по два тижні.... Вечорами ми гуляли вулицями міста й їли солодку вату й шашлики (я платив), й фотографувалися за 6 гривень з маленькою мавпочкою .... 
Поки я все це згадував, прийшов час йти обідньої перерви. Я вийшов на вулицю, купив велику упаковку печива "Супер Контік" й поїхав в гості до Петра Порошенка. Опозиція зараз в Парламент не ходить, тому Петро Олексійович має багато часу для для розвитку своєї і моєї особистості. Разом ми поїхали на Труханів острійв й довго сиділи на піску, дивилися на закат,  багато думали... Петро навіть намагався помедитувати й прийняв позу йога, але я злякався й розв'язав його. Потім ми катаися на атракціонах й співали у караоке переможний хіт "Лаша Тумбай". На роботу після обіду я так й не повернувся.
От і минув цей день...
я і шеф

початок усіх початків!

Доброго дня, шановні друзі! Я багато чув про існування такої корисної речі як ЖЖ, але не мав можливості нею користуватися. Та сьогодні до мене приходив майстер й підключив мені інтернет. Часу створити жж вдень в мене не було - мав виступ у програмі "Час" на 5 каналі ( до речі, якщо ви його дивилися - поділіться, будь ласка, враженнями!). Потім ми зі святославом Цеголко ще довго гуляли по місту у моїй машині, я навіть водія додому відпустив, й грошей на таксі дав. Добре погуляли, поспілкувалися, адже високоінтелектуальну людину не часто зустрінеш в наші часи, а дружити з одним тільки Віктором Федоровичем я вже втомився (тим більш, він набагато краще за мене грає у доміно, а постійно програвати мені неприємно).
Тільки повернувся додому, попарив ноги після прогулянки й одразу ж створив собі жж. Дуже сподіваюся на вашу підтримку, адже я в цьому - людина нова! І ще: я тут подумав, що буде цікаво писати українською мовою, адже треба об'єднувати країну всіма доступними методами! 
Сподіваюся, що ми подружимося!
  • Current Mood
    creative creative